Знову цезій-137, або Хто потривожив радіоактивний могильник?

Ми навмисно не піднімали тему «потривоженого» поховання радіоактивних відходів в районі Аджамського проїзду до тих пір, поки не вляжуться пристрасті і не опуститься останній ківш з грунтом, щоб закопати все назад. Занадто багато шуму, правдивої та неправдивої інформації, домислів і «страшилок» було піднесено городянам в останні тижні.Тепер саме час заспокоїтися і розкласти все по поличках.

У написанні даного матеріалу ми грунтувалися на інформації, отриманої від людей, які знаються на цій темі. Нам навіть вдалося почути спогади свідка ажіотажу, пов’язаного з «радіоактивним ПП». Іншими нашими респондентами були Микола Сухомлин, в 1988 році – перший заступник голови виконкому обласної ради народних депутатів, начальник головного планово-економічного управління облвиконкому; Сергій Коваленко, начальник міського управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення; його заступник Олексій Гненний; начальник міської спецінспекції Андрій Максюта.

Не будемо відчувати ваше терпіння – відразу скажемо головне: сьогодні радіоактивний фон на місці поховання небезпечних відходів знову нормальний. Але історія, що почалася майже тридцять років тому, ще не закінчилася. Перш за все потрібно розшукати вантажівку з металом, який бачили свідки. І ще. Радіоактивних відходів недовго лежати в старому могильнику. Їх чекає інша доля …

1988-й

Городяни старшого покоління пригадують події того року. Якийсь «дивак» розібрав якийсь прилад, поклав в кишеню брюк ампулу і носив її до тих пір, поки не отримав радіоактивний опік. А потім екскаватори рили землю, знімали асфальт, вантажні машини вивозили якісь ящики за місто.

Ірина Федорівна, мешканка мікрорайону Миколаївка:

– У 1988 році буквально поруч з нашим будинком в районі Миколаївки стали захищати територію і вигрібати землю. По периметру, аж до того місця, де зараз розташований магазин «Фуршет» на Севастопольській вулиці, стояло оточення. Роботи велися цілий тиждень. Спочатку ми не знали, з якою метою знімали грунт. Потім, все-таки живемо в одному районі, стали говорити про радіацію. Це було через пару років після Чорнобильської катастрофи, і ми стали побоюватися зараження. Робочі ЗБВ, ходили в заводську їдальню, обходили стороною ці «розкопки». Потім стали говорити про те, що на території заводу була заражена ціла купа металобрухту якимось радіоактивним елементом. Але про це намагалися не поширюватися.

Тепер ми знаємо, що два працівника будівельного управління «Гражданстрой-2», що знаходиться в провулку Краснозвездовская, вирішили розібрати списані гамма-реле, щоб витягти свинець, який представляє внутрішній корпус приладу.

Довідка «УЦ».

Гамма-реле – релейні прилади для визначення наявності достатньої кількості певної речовини. Принцип дії заснований на фіксації моменту досягнення заданого значення потоку іонізуючого випромінювання, яке залежить від наявності маси цієї речовини в контрольованому обсязі матеріалу, напівфабрикату або вироби. На їх основі створюються рівнеміри, дозатори, лічильники деталей і блоків, пристрої для блокування, управління рухом та ін.

Олексій Гненний:

– На даному підприємстві такий прилад регулював кількість сипучих матеріалів, необхідних для приготування бетонної суміші. За формою він був схожий на м’яч для американського футболу, всередині – свинець, зверху – сталь, збоку по центру – промінь, за допомогою якого визначалися потрібні обсяги. У ті часи в СРСР такі гамма-реле були поширені й використовувалися в різних сферах діяльності. Але проблема була в тому, що ні вівся їх облік, не було суворих рекомендацій по утилізації. Розібраний в Кіровограді прилад був списаний ще в 1982 році і протягом шести років лежав на купі металобрухту.

«Умільці» дістали дві ампули. Одну розбили, витягуючи свинець, висипали «якийсь порошок», другу один з приятелів поклав в кишеню. Він, до речі, живий донині. Правда, просив усіх, хто знає про його причетність до події, не розголошувати його прізвище – натерпівся тридцять років тому. А порошком виявився цезій-137.

Довідка «УЦ».

Цезій-137 – радіоактивний нуклід хімічного елемента цезію. Утворюється переважно при розподілі ядер в ядерних реакторах і ядерній зброї. Один з головних компонентів радіоактивного забруднення біосфери. Міститься в радіоактивних випаданнях, радіоактивних відходах, скиди заводів, що переробляють відходи атомних електростанцій.Інтенсивно сорбується грунтом і донними відкладеннями; в воді знаходиться переважно у вигляді іонів.

Аварії на ЧАЕС було вже два роки, в санстанції знали, як виглядають радіаційні опіки.Завдяки цьому було поставлено правильний діагноз і було вжито заходів по знезараженню за все, що контактувало з цезієм з ампули. З цією метою була створена спеціальна комісія.

Найбільший рівень радіації виявився в ОГМ (відділ головного механіка) – понад півтори тисячі мікрорентген на годину. Почалися роботи з вивезення зараженого майна. Його упаковували в металеві контейнери різних розмірів: якщо всередині меблі, розмір більше, де асфальт, грунт – розмір менше, але більше товщина металу. Пакували двигуни, кабель, інструменти, навіть килими. Вісімдесят контейнерів, які фонілі більше 300 мікрорентген на годину, вивезли в Чорнобильську зону, 224 було вирішено поховати за містом.

Микола Сухомлин:

– Коли тридцять років тому я займався цим питанням, у мене були думки поховати всі це в урановій шахті, але мені не дозволили. Під час зустрічі з фахівцями мені сказали, що, припустимо, все це опустять в шахту, заллють сумішшю, забетонують. Пройде десять-п’ятнадцять-двадцять років, поверхня почне просідати, з’являться тріщини, по ним підуть підземні води, які доберуться до контейнерів, ржа роз’їсть, вимиє радіоактивний цезій, який забруднить джерела, що знаходяться в районі Завадівки. Я погодився з цими доводами.

Були варіанти розмістити все це в спеціальних «могильниках», які тоді були в Дніпропетровській, Харківській областях і почали будувати в Чорнобильській зоні. Але, коли назвали цифру, скільки треба заплатити за розміщення кожного кілограма, ніякий бюджет це не витримав би. Я проконсультувався з геологами, МНС, Міноборони, які рекомендували розмістити все це в якомусь водостійкому матеріалі. Таким матеріалом виявилася глина, а місцем – родовище керамзитового гравію в районі Аджамського роз’їзду. Але спочатку треба було в Міністерстві геології отримати дозвіл на списання частини державно затверджених запасів корисної копалини. Мені дозволили списати певну кількість, щоб можна було на глибині 5-7 метрів поховати. Ми це все розмістили, і тридцять років ніхто нічого не чіпав.

У 88-му році, 20-го або 21-го жовтня, ми закінчили роботи, 28-го направили на місце санстанцію, яка провела заміри рівня радіації. У деяких місцях досипали зверху грунт, вийшли на норму, виставили таблички і передали матеріали міської комісії. Комісія повинна була нанести це місце на генеральний план, але, мабуть, цього не зробила.

Я переконаний, що сьогодні можна не переживати. Ми ж їздимо повз териконів Інгульської шахти і не боїмося, що на нас впливає радіація. На рівні дороги фон природний – 12-14 мікрорентген. Звичайно, після того, як розкрили ящики, в окремих місцях є рівень до 150 мікрорентген. Законодавство змінилося. Тепер, щоб все це кудись перемістити, треба отримати дозвіл спеціалізованої організації «Радон», необхідно розробити проектно-кошторисну документацію. Захороненням повинна займатися організація, що має на це ліцензію, – настільки ускладнився процес.

Небезпеки для населення я не бачу, якщо це населення не буде в мішках виносити звідти забруднені речі і розносити їх по місту.

Утримувати утворився могильник мало підприємство, на якому стався інцидент. Для цього міська влада виділила їм дана земельна ділянка. Але підприємство кануло в Лету, правонаступника у нього немає. Правда, до 1991 року ділянка була обгороджена, і там навіть стояв пост міліції. З розпадом Союзу ділянку площею майже один гектар став просто міською землею.

Сергій Коваленко:

– Дійсно, до нинішніх часів не дійшли документи, що свідчать про наявність поховань біля Аджамського роз’їзду. Немає плану розміщення контейнерів. Можливо, такі документи є в Москві – там в ті часи знаходилося відомче міністерство. Ми маємо намір звернутися до МНС, щоб за допомогою металошукачів просканувати поверхню.

2017-й

Тринадцятого липня по місту швидко поширилася новина про те, що в районі Аджамського роз’їзду ведуться розкопки радіоактивного металу. Дізнавшись про це, на місце виїхали представники спецінспекції.

Андрій Максюта:

– До нашого приїзду з місця, де проводилися земляні роботи, виїхав МАN з причепом, ущерть завантажений металом. Працівники сусіднього глиняного кар’єру приходили до цих «археологам» і попереджали їх про те, що тут нічого викопувати не можна. Виявляється, працівники кар’єра ще в вісімдесят восьмому році були свідками того, як на цьому місці закопували кілька сот контейнерів із зараженим радіацією металом і землею.

Коли ми представилися і сказали, що на цьому місці категорично заборонено копати, то кілька людей тут же розбіглися в різні боки. Залишилися тільки двоє. Один з них сів покурити, а другий просто стояв осторонь. До місця подій приїхала людина на автомобілі Mitsubishi. Говорили, що він привозив їжу для працівників. Ми склали протокол, в який внесли номера і цього автомобіля. На чоловіка, який керував цим авто, ми теж склали протокол в частині неінформування спеціалізованої інспекції про проведення земляних робіт. Справа в тому, що про будь-які подібні дії нашої інспекції повинні повідомляти як фізичні, так і юридичні особи. При цьому зобов’язані надати всі дозвільні документи. Дані роботи в районі Аджамського вулиці не були враховані, не були узгоджені з відповідними службами.

Уже відомі деякі прізвища, цими людьми займаються правоохоронні органи. Зараз, коли почалося слідство, силовики не можуть розкривати їх імена, але їх було п’ятеро. Один з них – син керівника якогось управління державних структур.

– Можливо, до цього були причетні і представники силових органів, – зауважив Андрій Максюта. – Це, звичайно, моя думка, але є підстави так думати. Адже, коли викликали поліцію на місце розкопок, співробітники одного з районних відділень міста ніяк не відреагували на конкретну заяву. Так, вони приїхали на місце, подивилися і поїхали. Та й ми, коли вже були на місці, викликали поліцію, яка приїхала десь через годину.

Цікаво, що люди, які організували цю справу, знали, де копати і що копати. Вони чітко знали, де потрібно ставити екскаватор і на яку глибину зариватися. Просто так копати в поле, в кілометрі від дороги, необізнана людина не стала б. В цьому випадку були вириті дві траншеї саме в тому місці, де знаходився метал. Є ймовірність того, що ємності з більш зараженим вмістом знаходилися на більшій глибині. «Трудяги» ж встигли підняти те, що було закопано на глибині чотирьох-п’яти метрів.

Відомо тільки про одну машині, яка виїхала з цієї території, але не факт, що вона була одна.За три дні могло виїхати і більше. Пошуки автомобіля тривають. Не так просто зараз перевірити пункти прийому металобрухту – законом це заборонено, а добровільно на територію пускають не всі.

Андрій Максюта:

– Є побоювання, що з боку певних структур можуть виникнути провокації на мій рахунок.Всі ці люди, які є організаторами незаконних розкопок, будуть використовувати будь-яку можливість, щоб уникнути покарання.

У минулий четвер разом з начальником спецінспекції ми побували на території одного з комунальних підприємств, де зараз стоїть екскаватор, розкопують радіоактивний метал. До слова, стало вже відомо, кому належить цей агрегат. Власником його є працівник одного з комунальних підприємств обласного центру. В інтересах слідства поки не можна розголошувати ім’я і прізвище, але йому вже пред’явили підозру. Зрозуміло, він заперечує свою причетність до організації земельних робіт і говорить про те, що здав екскаватор в оренду.

сьогодні

Стало відомо, що розкопаний «скарб» закопали назад. Але на цьому все не закінчилося.Виявляється, його не похований остаточно, а назад закопали на час. Все засипано, територія знаходиться під пильною увагою поліції. Фахівці ДСП «Дніпропетровський державний міжобласний спеціальний комбінат», провівши ретельний аналіз, зробили свій висновок і дали рекомендації.

Згідно з актом, копією якого володіє «УЦ», якби поховання не “потривожили», воно, що не представляє небезпеки для людей і навколишнього середовища, могло б спочивати там ще багато років. Але тепер необхідно вживати заходів. До слова, тепер має втрутитися держава – це не в компетенції органів місцевого самоврядування.

З акту:

«У нинішній ситуації, коли цілісність поховання порушена і вже сталася крадіжка значної кількості радіаційно забруднених предметів, що знаходяться в контейнерах, вже не можна стверджувати, що дане поховання є безпечним.

З огляду на вищенаведене, ми приходимо до підсумку, що повним вирішенням даної проблеми є вилучення предметів з контейнерів і сортування їх вмісту за рівнем зараження. В ході подібної сортування повинна відокремитися значна маса матеріалів, які можуть бути звільнені з-під контролю. Тобто визнані радіаційно безпечними. Об’єкти, які будуть відсортовані і визнані радіаційно забрудненими, можна дезактивувати. Продукти дезактивації або ті об’єкти, які не піддаються дезактивації, класифікуються як радіоактивні відходи і можуть бути поміщені на поховання в умовах спеціалізованого підприємства по роботі з радіоактивними відходами. Тільки після такого комплексу робіт територія нинішнього поховання може повернутися в господарське користування без обмежень.

Остаточне рішення має бути оформлено після детального вивчення даної проблеми і може бути прийнято тільки за умови погодження з Державною інспекцією ядерного регулювання України та іншими держорганами ».

На даний момент на поверхні грунту радіаційний фон природний. Проте, ходити туди не рекомендують. Хто був на місці, підтверджують, що власники дач, що знаходяться неподалік, до місця поховання вже протоптали стежку – ходять задовольнити свою цікавість. Не треба, спокійно збирайте урожай.

Олена Нікітіна, Руслан Худояров, «УЦ».

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s