ДАЙ БОГ ВАШОМУ ТЕЛЯТКУ…

”Чому у Кропивницькому так скромно відсвяткували Марка Кропивницького у день його народження”? З таким хитреньким запитанням звернувся недавно до читачів соцмережі історик О.Чорний. Автор пригадує події річної давності, коли, за його словами, прихильники щойно ухваленої Верховною Радою назви міста Кропивницький ”увійшовши в раж, публікували в соцмережі надерту з ВІКІПЕДІЇ інформацію про Марка Лукича Кропивницького. В одну мить український театрал другої половини ХІХ століття став знаменитістю голлівудівського масштабу”. Це ж якому треба бути циніку, щоб ототожнювати одного з класиків національної драматургії та організатора першої професійної української театральної трупи з голлівудськими ліцедеями, котрі у більшості своїй оголеними позують для світлин журналів сексуального призначення та створюють фільми жахів і убивств, призначених для глядачів палеозойського рівня. Історик-науковець дозволяє собі глумитися над великим патріотом України, бере в лапки визначення ”корифей”, ”батько вітчизняного театру”, обурюється порівнянням Марка Лукича з Шекспіром. Скільки ж треба мати чорної ненависті до всього українського, щоб виливати бруд на одного з провідних представників своєї нації. Тільки науковий невіглас може опуститися до написання подібного пасквіля. О.Чорний бере на себе сміливість бути критиком рішень українського парламенту щодо визначення ”Дня Тараса, Дня сім’ї, 8 Березня, 1 травня, 8 й 9 травня”. Все у ВР роблять не так, як розписано у заходах ”руського міра” щодо московської зовнішньої політики. Словом, багатьом дісталося від грізного апологета назви ”Єлисаветград” за неслухняність і непокору.
Виявляється, за Чорним, до перейменування міста ніхто у нас не знав про життєвий і творчий шлях Марка Лукича. Громаді відкрили очі співробітники відділу мистецтв ОУНБ ім. Д. Чижевського та обласного краєзнавчого музею. Саме вони, за твердженням Чорного, ще у 2010 році ЄДИНІ В УКРАЇНІ (ні більше, ні менше!?) ”у рамках 100-річчя з дня смерті М. Л. Кропивницького підготували й опублікували на сайті бібліотеки унікальні матеріали про життя і творчість Марка Лукича, у тому числі й фотокопію метричного запису про його народження”. І це пише кандидат історичних наук, завідуючий кафедрою Державного університету(!?). Ось тут визначення ”надерта інформація про Марка Лукича Кропивницького” відповідає дійсності. Надерто не лише з ВІКІПЕДІЇ. Ще у 1972 році вийшла унікальна книжка М. Смоленчука ”Марко Кропивницький і його рідний край”, яку використовують у своїх працях УСІ провідні дослідники історії українського театру; у 1992 році викладено багато невідомих до того фактів біографії Марка Лукича у брошурі краєзнавця, колишнього засновника і першого директора музею М. Кропивницького В. Яроша ”Стежками завіяними”. Скільки наукових публікацій, у тому числі й спогадів рідних Кропивницького, було надруковано у обласній пресі протягом 1982-1992 років. У 2004 році вийшла моя книжка ”Місто на сивому Інгулі”, де є окремий розділ ”Театральна галерея’, що містить наукові нариси про 10 корифеїв. У розповіді про Марка Лукича вперше наводяться факти біографії драматурга, заборонені висвітлювати у радянські часи. У іншому розділі подано матеріали про знаменитих діячів культури, освіти, науки нашого міста – М. Федоровського, П. Рябкова, П. Михалевича, про яких дослідники гатунку Чорного до того й не чули – це не їхня тема.(Не буду наголошувати на тому, як деякі з тих співробітників докладали зусилля, щоб зірвати вихід моєї книжки, деталі про відкриття після 7-ми річного ремонту обласного музею. Чорному радив би краще мовчати).
”А де ж круглі столи, присвячені Постаті Великого режисера? – намагається іронізувати Великий Історик Чорний. – Де публікації в пресі? Де урочистості в місті, яке в таких муках отримало нове ім’я? Де підготовка повного видання творів драматурга? Де все це? Коли ж воно буде? НІКОЛИ”, – категорично стверджує історик. Помиляєтеся, гр Чорний: ”БУДЕ!!!”. ВАШІ й досі ніяк не змиряться з фейковою ”святою”,точніше – з тим, що за її іменем криється. Надієтеся на Вищі, Конституційні, Європейські суди? Відтягуєте вирок?
Недовго вам лишилося чекати. Ось виметемо промосковську грязь з нашої землі, наведемо лад у власному домі і тоді й круглі столи будуть, і публікації, і твори класика нашої літератури. Хай вас не турбують вказівники при в’їзді до міста – їх робітники комунальних служб встановлять протягом кількох годин. Після того, як поміняють вивіску на приміщенні міськради з справжньою назвою міста. Потерпіть трохи, попускайте ще жовч – далі буде легше. Не забувайте народну мудрість – вашому телятку та нашого вовка з’їсти.

Юрій Матівос, історик-краєзнавець.

Фото Юрій Матівоса.
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s