КІЛЬКА СЛІВ ПРО ПОЇЗДКУ НА БАТЬКІВЩИНУ МИКОЛИ ГОГОЛЯ ТА СУМНУ ДОЛЮ ХУТОРА ЗАТИШОК МАРКА КРОПИВНИЦЬКОГО

Передусім хочу поділитися незабутніми враженнями від участі 2 – 4 квітня у ХІІІ Гоголівських читаннях, влаштованих кафедрою світової літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. На пленарному засіданні виступили з ґрунтовними доповідями доктори філологічних наук, професори М. К. Наєнко («Микола Гоголь і драматургія класичного українського театру») О. М. Ніколенко («Європейські подорожі Миколи Гоголя і “Мертві душі”»), В. І. Мацапура («Поетика сновидінь у повістях Миколи Гоголя») і ваш покірний слуга («Рецепція гоголівських образів у романі Василя Шкляра “Чорний Ворон”»). Сподіваюсь, що все це буде надруковано.
Море позитивних емоцій від гарної творчої атмосфери, створеної організаторами на чолі із завідувачем кафедрою світової літератури місцевого університету професором Ольгою Миколаївною Ніколенко. Дуже вдячний також за теплу зустріч на гостинній полтавській землі кандидатам філологічних наук, доцентам Тетяні Михайлівні Конєвій і Ользі Василівні Орловій, за незабутню приватну екскурсію по місту кандидату філологічних наук, старшому викладачеві Ірині Володимирівні Фісак. А особлива подяка організаторам за екскурсію до Національного музею-заповідника Миколи Гоголя. Там, між іншим, працівники музею-заповідника влаштували для нас не тільки змістовну екскурсію й чудову виставу за п’єсою «Ревізор» (силами місцевого шкільного драматичного гуртка), а ще й нагодували смачним козацьким кулішем. Велика подяка їм за все.
Хотів би зауважити, що для мене це була справжня подія. Я давно марив побувати на малій батьківщині Гоголя, але все якось не було нагоди. Зі споруд автентичного там, на жаль, нічого не залишилось, але за світлинами, спогадами сучасників у 1970-ті роки ентузіасти все-таки змогли відродити обійстя. Там же значну роль відіграє автентична гоголівська земля (ставок, парк і т. п.), яку не змогли знищити жодні окупанти й доморощені яничари.
Прикметно, що подібна ситуація із садибою Марка Кропивницького, що на Харківщині, яку у першій половині 1990-х років відродили на кошти приватної агрофірми «Дружба». Агрофірма вже років з 15 як припинила своє існування, а незалежній Українській державі ця садиба і досі не потрібна. Стоїть і потихеньку руйнується під впливом зовнішніх чинників. Куди я тільки не писав із цього приводу. Але все марно. А тепер увага! Свою відмову взяти хутір Затишок на державний баланс спритні чиновники мотивують тим, що там, мовляв, не залишилось нічого автентичного. Ні залишки старого саду, посадженого митцем, ні викопаний за його участю ставок, ні земля, по якій упродовж 20 років ходив «батько українського театру», – все це для нашої влади не є автентичним. А тепер порівняйте ставлення радянської влади (читай російської) до своїх пам’яток (Гоголя вони ж уважають своїм) і Української держави до своїх. Висновки сумні.

Фото Анатолій Новикова.
Фото Анатолій Новикова.
Фото Анатолій Новикова.
Фото Анатолій Новикова.
Фото Анатолій Новикова.
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s