ПРОГУЛЯНКА З ЗАДОВОЛЕННЯМ І НЕ БЕЗ МОРАЛІ

 

Таки не втримався, вибрався на прогулянку до Козачого острова, хоча вже третій тиждень нездужаю – давить черговий “експортний” чортів грип. Начитався на фейзбуці тривожних повідомлень про якісь незрозумілі “катаклізми” на Інгулі поблизу острова. Щоправда, так і не втямив – що воно за явище: “біля пішохідного мосту через Інгул тече вода”. Що має там текти? Якщо олія, то це процес звичний, відбувається вже з півсотні років, коли на Балашівці почав діяти олійжиркомбінат. Ще тоді народ склав мудрість про те, що при смаженні виловленої у тому місці риби не треба використовувати олію – риба у ній плаває змалку. Викидати згустки продукції, накипи на котлах, інші відходи у річку було і є нормою олійного виробництва, нещодавно вода несла жирні шмаття невідомого походження. Свою частку у забруднення річки вносять підприємства різного профілю, а також фізичні особи.
Цього разу подібного неподобства не помітив: вода, як звичайна річкова, хоч і не прозора, але чиста, сонячні промінчики мерехтять у дрібних хвилях. Біля пішохідного мосту, якому вже начіпляли купу в’їдливих назв, нічого особливого, що тече, не побачив. Там видніється металева труба, встановлена при будівництві мосту, вона виконує відповідні гідротехнічні функції аби при піднятті рівня річки не заливало підходи до мосту з боку вул. Пушкіна.Над впорядкуванням русла і берегів вередливого Інгулу (він таким буває по весні) роботи вистачить і без труби, особливо у напрямку Ковалівського мосту. Давно пора розібратися з дном річки і її берегами.
Набережна і стан острова викликають справді тривогу. Особливо зелені насадження. Туї, горьовані туї. Деякі з них, понівечені, трохи відійшли, з допомогою небайдужих людей заживляють рани. Води б їм періодично хоча б відра по два на кожну протягом весни – літа. Вона поряд, потрібна лиш організація роботи. Дуби – гордість острова і міста у цілому. Ми більше вихваляємо “історичний” 100-літній дуб у колишньому міському саду, від якого вже й друзки не лишилося. Цьому велету, що за мною, далеко за 100, охопити його стовбур важко двом дорослим. Він свого часу може стати реліктовим. Його “побратими” – теж красені, висаджені колись алеями, чекають господарської людської руки. Поки ж що на міцних гілках катаються собаки – їх на острові більше, ніж людей. На горизонті “маячить” весна. З веселощами – пивом, шашликами, автомобілями і…сміттям. Тримайся, острове, ти ж Козачий! Останній господар у тебе був років 30 тому. Може, знайдеться тепер? Питав дуба – лиш прогудів могутнім віттям…

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
 Юрій Матівос
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s