Карпо Тобілевич

korifei_tobilevichi

Карпо Адамович Тобілевич був економом у маєтку поміщика Золотницького на Херсонщині, приятелював із батьком Лева Троцького. Карпо Адамович вважав себе уродженим шляхтичем, дворянином другого розряду і затято домагався, щоб його прізвище визнали «шляхетним». Він довгі роки позивався в суді про повернення їхньому роду дворянства, і коли позов уже був майже виграний, якийсь канцелярист виявив, що в старовинних паперах значиться прізвище ТобЕлевич. Через цю буквочку позивачеві у дворянстві відмовили, і він ледь не занедужав з горя. Багато хто відверто чи поза очі реготав над Тобілевичем, одна Явдоха його розуміла, розраджувала. Євдокія Зиновіївна Садовська була кріпачкою Золотницького. Гарненьку дівчину з господарі частенько брали з собою у театр і вона була зачарована сценою, вивчила майже весь репертуар; улюблену «Наталку Полтавку» вивчила напам’ять. Карпо Адамович Тобілевич викупив Явдоху й узяв собі за дружину. Усі документи на дворянство, герб і грамоту Карпо Адамович заховав на дно скрині — геть із-перед очей. Ніхто з домочадців не смів згадати про це, щоб не засмучувати батька.
Карпо Адамович та Євдокія Зиновіївна Тобілевичі мали шестеро дітей: п’ятеро синів і дочку.
Дали батьки дітям гарну освіту, найняли вчителя музики. Мати прищепила дітям любов до сцени, всі вони знали напам’ять «Наталку Полтавку».
Для величенької родини заможний економ панських маєтків Карпо Адамович Тобілевич напитав у передмісті Бикового будинок № 13 на вулиці Знам’янській (нині вулиця Тобілевича) будинок єлисаветградського священика із флігелем та садибою за 2 тис. рублів.
Подбали Тобілевичі про працевлаштування нащадків: троє синів служили в поліції, двоє — в армії. Можна невісток напитати й онуків чекати, але все так різко змінилося: четверо дітей стали артистами. Із любові до матері двоє взяли її дівоче прізвище за псевдонім: Микола (Садовський), Марія (Садовська-Барілотті). Іван узяв батькове ім’я та ім’я шевченкового Гната Карого: (Карпенко-Карий). Панас узяв назву улюбленої річки (Саксаганський). Тільки Михайло й Петро зосталися в поліції, а на дозвіллі бавилися віолончеллю.
Через багато років І.Карпенко-Карий написав на основі сімейної історії знамениту комедію «Мартин Боруля», навіть наважився прочитати її батькові. Кажуть, старий заплакав, слухаючи п’єсу.
Отакий він Карпо Адамович Тобілевич.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s