КОЛИ БУДУВАЛИ – НЕ ПИТАЛИ…

 

Топонімічна комісія при міськвиконкомі м. Кропивницьуого діє у своєму репертуарі, визначеному ще на початку 1990-х. Певна частина її членів особливо глибоким знанням місцевої історії не відзначається, уперто орієнтуючись на свято-єлисаветинське походження назви міста. Дороговказами такого тлумачення “історичності” з самого початку створення комісії були духовні особи церкви МП та апологети “руськаго міра”, за активної підтримки керівництва міста і більшості депутатів міськради. Вони й стоять на перепоні зміни назв російсько – більшовицької топоніміки, особливо у центрі міста. Створюючи видимість увічнення українських національних особистостей, вони ще 20 років тому їхнііми іменами називали не існуючі на той час вулиці за кручами і у степах далеких околиць, оберігаючи у центрі Дворцову, Михайлівську, Архангельську, Декабристів. Кілька разів робилися спроби увічнити, нарешті, славне ім’я Миколи Садовського, та міськвиконком так і не наважися. Протягом багатьох років чинять опір увічненню пам’яті жертв сталінських голодоморів та репресій. Всупереч здоровому глузду надумали встановити якусь подобу меморіалу на Набережній Інгулу, увігнавши туди майже півмільйона гривень, залишивши недобудоване одоробало нащадкам на згадку. Три роки тому міська рада, посилаючись на рішення комісії, ігнорувала ініціативу громадськості ховати полеглих на Донбасі від рук московсих агресорів воїнів України на Меморіальному кладовищі у фортечних валах і облаштувала Алею Героїв на давно не діючому Рівненському кладовищі, практично за межами міста. Тепер влаштовують черговий цинічний фарш, наполягаючи на встановленні Меморіалу Героям майдану замість центральної площі на кладовищі у тих самих валах. Де завгодно – тільки подалі від людей, аби принизити велич подвигу молодих патріотів України.
Порушуючи Закон України про знесення комуністичних символів, вони з усієї сили намагаються врятувати погруддя чекістам у сквері на вулиці Соборній. Свої антиукраїнські наміри намагаються обґрунтувати начебто його належністю до пам’яток історі та культури національного значення і без дозволу Міністерства культури України його не можна демонтувати. Ці “знавці” роблять вигляд (а, може, й справді не знають), що у реєстрі нерухомих пам’яток , визначених постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 року, у Кропивницькому не існує ЖОДНОГО об’єкта історії, монументального мистецтва, археології, архітектури національного значення. Тому для демонтажу БУДЬ-ЯКОГО пам’ятника у місті ніякого дозволу Міністерства культури не потрібно – все у компетенції міської ради. Вона приймала рішення про встановлення пам’ятників, ні у кого не питавши дозволу, вона повинна виконувати Закон про їх знесення. Якщо й такого рішення не зафіксовано – прибрати його може будь-хто.
До речі, на території Кіровоградської області до Державного реєстру нерухомих пам’яток України НАЦІОНАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ внесено Могилу драматурга, актора, режисера і театрального діяча Івана Карпенка-Карого поблизу Державного заповідника-музею “Хутір Надія” (встановлено у 1907 р.), сам заповідник та кілька курганних могильників і городищ VIII – ІІІ століть до н.е. у деяких районах. Все інше – паперові вигадки місцевих чиновників від архітектури та культури для звіту про свою “бурхливу” творчу і організаторську діяльність. У наш час – ще й для поповнення власного кишенькового бюджету.

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
 Юрій Матівос
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s